Загальношкільні батьківські збори

В п'ятницю пройшли загальношкільні батьківські збори в зв'язку з небезпекою поширення суїцидальних ігор .До уваги батьків були представлені відеоролики ,яка небезпека чекає на дітей з соціальних мереж. Шкільний психолог трошки детальніше розповіла про особливості підліткового віку.

Сучасні підлітки відрізняються від попередніх поколінь - вони з народження оточені інформаційними технологіями і функціонують як в реальному світі, так в кіберпросторі. При цьому дуже часто їх життя в інтернеті є більш насиченою, успішної і яскравої, ніж в реальності. Тут більше друзів, є можливість в будь-який час поспілкуватися з іншими, викласти фотографії, які покажуть, що його життя - яскрава, красива і забезпечена. Якщо дитина є аутсайдером в реальному житті, то в соціальних мережах він легко може створити для себе нову успішну життя.

Сучасні тінейджери часто не вміють вибудовувати відносини в реальному світі. Їх зв'язок підтримується онлайн, а почуття спрощуються до смайликів. При такому спілкуванні міміка НЕ ​​задіюється. Дорослі ж не можуть зрозуміти дитину через те, що його особа просто не відображає емоції. Невміння взаємодіяти безпосередньо переводить сферу спілкування підлітка в онлайн (йому так простіше, звичніше і зрозуміло).

Ігри типу "Синій кит" здатні задовольнити безліч дитячих потреб. Головною з них, звичайно, є увага з боку однолітків. Не вміючи розбиратися в своєму внутрішньому світі, підліток часто переймає зовнішні атрибути, характерні для групи його друзів. Таким чином формуються підліткові субкультури. І якщо раніше популярність можна було заробити, особливо одягнувшись, зробивши щось особливе, то зараз багато дітей її отримують онлайн - ведуть свої блоги, огляди на Youtube, виставляють фото в Instagram і т.д.

Також психолог підготувала поради для батьків.

Як розповісти дитині про небезпечну гру - і не затягнути її туди

(поради для батьків)

1. Задайте дитині нейтральне питання - мовляв, чув(чула), що зараз популярна якась гра “Синій кит”. І послухайте, що дитина вам розповість. Якщо вона нічого про гру не знає - добре(тут головне не розповідати подробиці, щоб не розбудити цікавість). Якщо знає, уважно слухайте розповідь. Якщо у ній багато подробиць та деталей, про які не пишуть у мережі, то є ризик, що ваша дитина вже у грі. Також повинно насторожити, якщо син чи донька ведуть розмову про подругу, яка бере участь у грі - вірогідно, що дитина бреше і грає у неї сама.

2. Нема сенсу казати про те, що такі ігри небезпечні - на підлітків це вже не діє. Більш ефективно буде сказати, що ними маніпулюють. Для них буде одкровенням, що людина, яка погрожує їх рідним, скоріш за все, хвора і живе у іншому місті чи навіть країні. І завдання злодія - не вбити її батьків, а примусити дитину виконувати його волю. Дітей таке дуже витвережує. Розкажіть їм, що на маніпуляції “ведуться” усі: скільки дорослих несуть усі свої заощадження шахраям, які дзвонять тим серед ночі і кажуть, що їх родичі потрапили у біду. Покажіть дитині, що усі вразливі - для неї важливо буде це почути від авторитетного дорослого.

3. Завдання вашої розмови - навчити підлітка мислити критично і у подальшому питати себе про цілі того чи іншого вчинку, обмірковувати усе, що з ним відбувається.

4. Багато батьків у паніці вирішують встановити тотальний контроль над дитиною - забрати телефон, закрити вдома тощо. У цьому нема сенсу - у ХХІ столітті підліток, якщо забажає, завжди знайде доступ до Інтернету. Чим більше його обмежувати - тим більше він знайде способів обійти заборони. Ваше завдання - не контролювати, а дати підтримку, аби дитина прийшла до вас із проблемою, а не приховувала її до останнього.

5. Зараз як ніколи важливий емоційний зв’язок із дитиною. Більше обіймайте її, розповідайте, що у його віці теж помилялись, втрапляли в якісь небезпеки, і вам допоміг хтось із дорослих. Дитині важливо розуміти, що навіть його “ідеальні” батьки теж робили помилки, і це нормально, так же як і нормально просити допомоги у інших. Якщо розумієте, що дитина зараз вас не сприйме, попросіть його поговорити із тими з дорослих, кому він довіряє - шкільним психологом, родичем і т.д.

6. Навіть якщо ви впевнені, що у вашій родині все добре, зайва пильність не завадить. Подібні ігри - той випадок, коли вторгнення у приватне життя сина чи доньки виправдані. Продивляйтеся їх телефони та сторінки у соцмережах - але тільки так, аби вони не дізналися про це!

7. Якщо розумієте, що дитина таки у грі, Боже вас збав її сварити. Викажіть інші емоції - заплачте, скажіть, як сильно ви засмучені і як за неї хвилюєтеся. Обов’язково підключіть батька - у такій ситуації батьківське слово важитиме більше маминого. У розмові із донькою батьку треба знайти, за що її похвалити, а з хлопцями краще розмовляти у дусі “Давай поговоримо, як чоловік із чоловіком, що ми(саме МИ) можемо зробити у цій ситуації ”. Якщо батька немає, попросіть поговорити з дитиною того, кому вона довіряє: дядька, чоловіка сестрі і т.д.